Главная » Статьи » Виховна робота

Цінуй своє життя!

Учні 5-6 класів написали твір на тему: «Цінуй своє життя!», в якому кожен мав можливість висловити свою підтримку тому, хто її потребує.

 


Привіт. Я тут, щоб поговорити з тобою. Я сподіваюся, що зможу говорити за ту частину тебе, яка все ще хоче жити. Перш за все, повір, що я розумію, як мало залишилося у тебе терпіння. Біль, яку ти відчуваєш, жахлива. Я повністю визнаю, що твоє страждання безмірно і ситуація здається абсолютно нестерпною. Це страждання, яке не можна подолати, від нього не можна просто відсторонитися або забути. Цю муку повинно бути припинено. Я думаю, що ти відчуваєш себе не в силах і далі боротися проти всього, що занадто сильно перевершує тебе, проти всіх невдач і жорстокості життя. Я визнаю твою біль. Я приймаю твоє почуття безпорадності. Я розумію, що ти відчуваєш себе в глухому куті. Кожна людина може якось дійти до межі, в якій вона вигукне: "Ось те, що я не в змозі витерпіти". Думаю, що ти зараз саме біля цієї межі. Але навіть у такому випадку я постараюся показати тобі інший погляд на речі. Я вважаю, що іншій думці теж можна дати слово. Ти можеш запитати себе, хто це тут такий розумний, що думає, ніби зможе мене переконати? В цей момент я просто людина, і я боюся того, що ти збираєшся зробити. Зараз я хочу поговорити з тобою про те, про що тобі краще б не довелося дізнатися. Я хочу поговорити про те, що може статися з людьми, яким ти дорогий: з твоїми батьками, братами, сестрами, дітьми, друзями – з усіма тими, кого ти любиш і хто любить тебе. Криза кризою, провал провалом, але для цих людей твоє самогубство буде початком кошмару. Наприклад, для батьків. Ми знаємо про людей, які втратили своїх дітей. Багато батьків так і не змогли перенести загибелі дитини. Тим більше, якщо його смерть стала результатом самогубства. Для людини, яка втратила дитину, спогади перетворюють життя на пекло до останнього дня. Ти, може, чув, як батьки вигукують: "Чому я не помер замість нього!" Якщо ти вб'єш себе, ці жахливі слова будуть вимовлені твоїми батьками. І твої батьки - не єдині, хто буде страждати. Особливо страшно самогубство рідної людини позначається на дітях. Діти, чий батько або близький родич покінчив з собою, все життя продовжують запитувати: "За що він(а) зробив(ла) це зі мною? Він(а) зламав(ла) мені життя!" Можливо, ти злий на деяких з цих людей і хочеш покарати їх. Але скажи мені чесно, невже ти й справді думаєш, що вони заслуговують такого покарання? Невже хоч одна людина заслуговує того, щоб відчувати біль втрати кожну хвилину кожного дня кожного місяця кожного року свого життя? Це вирок на все життя, це гірше, ніж смертна кара! Це найстрашніше покарання, яке тільки можна придумати. Навіть якщо б ти був людиною, яка прагне помсти, я впевнена, - побачивши, до чого ти хочеш засудити своїх рідних, ти сам би подумав, що навіть місяць такого життя – це занадто. Не кажучи вже про тих з них, хто ні в чому не винен! Адже є люди, яким ти дорогий, і які не зробили тобі нічого поганого. Я би привела їх сюди, якщо б могла, щоб вони говорили з тобою й благали тебе жити. У тебе є діти? Брати? Сестри? Близький товариш? Бабуся з дідусем? Може бути, вони просто не вміли зізнатися в любові, не казали тобі, наскільки вони люблять тебе так, що ти навіть не знаєш, наскільки їм дорогий. Вони мають право звертатися до тебе зараз, але ти позбавляєш їх цього права. Тоді, раз їх тут немає, я кажу від їхнього імені. Я прошу тебе – я вимагаю - подумай про них! Життя людини — найдорожче, що у нього є. Воно неповторне, унікальне, воно безцінне. Але чомусь мало хто з нас серйозно замислюється над тим, як він живе, для чого живе і що залишить після себе. Мета — ось що найголовніше в житті. Прагнення до здійснення мрії, до реалізації планів. Ця мета може бути у кожного своя, але вона повинна бути. І вона повинна бути високою, благородною, такою, яка прославляла людину в його власних очах і в очах оточуючих його людей. Звичайно, життя прожити — не поле перейти. На цій вибоїстій дорозі нас чекають і радість, і розчарування. Але потрібно йти вперед. Не пасуючи перед труднощами, долаючи перешкоди, виправляючи допущені помилки. Потрібно жити, прагнучи до вищого, кращого, світлого. І саме це прагнення допомагає вижити, виховати свою душу і наблизитися до розгадки великої таємниці — таємниці життя. А може, для того й дається нам життя, щоб ми самі «зробили себе», щоб ми постійно прагнули до вдосконалення, гармонії і краси.І не треба втрачати життя через дрібниці або проблеми.Будь-яку проблему можна вирішити, а життя не повернути!

Манушарова Ілона, учениця 6-А класу
 


У наш час з появою Інтернету з’явилося не лише багато можливостей для розвитку , але й багато небезпек. Одна з цих небезпек - це суїцидальні групи. Вони підштовхують людей, а особливо підлітків, на самогубство. Але це невірний шлях. Адже наше життя прекрасне і єдине! Воно прекрасне тому, що у тебе є друзі , які завжди готові тобі допомогти. Є батьки, які сильно люблять тебе. І є природа… Вона неповторна, світла, тепла і радісна! Хіба у тебе не гарний настрій, коли ти виходиш на вулицю, коли тепло і сонечко світить так ясно? Невже тобі не хочеться сміятися й бігати, стрибати і радіти життю? Тому ніколи не роби таких невиправних вчинків! Люди, цінуйте і бережіть своє життя !

Бологов Володимир, учень 6-Б класу
 


Все в житті нам дається тільки раз: народження, дитинство, молодість і, як не прикро, старість. Читаючи хороші, мудрі, давні книги, ми завжди розуміємо цінність життя взагалі. Потрібно прислухатись до літніх людей, вони завжди цінують моменти свого життя. А дріб'язкові сварки і щоденне сидіння перед інтернетом - марнування і не цінування власного життя. А роблячи добрі справи, завжди пам'ятай про те, що саме ми творимо своє щастя, наших дітей та внуків. Завжди пам'ятайте своїх батьків, цінуйте їх, адже вони цінують вас, і сподіваються, що ви також це будете робити. Це і є головна ціль - прожити своє життя, не марнуючи його, прожити з високо піднятою головою і не втративши жодної хвилини. Отже, пам'ятай, треба цінувати своє життя, адже воно в тебе єдине!

Голякова Єлизавета, учениця 5-Б класу
 


Багато підлітків нині вважають, що жити їм більше немає сенсу, і це призводить у найгіршому випадку до суіцидів. Часто це відбувається тому, що батьки не дозволяють своїм дітям робити все те, що вони забажають, і ті вважають, що батьки їх не люблять, а інколи навіть замислюються, що батьки народили сина (доньку) лише заради своєї вигоди, наприклад, змушують виконувати домашні справи (пилососити, мити посуд, і т.д.). Та самі підлітки навіть не розуміють, на що вони йдуть... Нині у Інтернеті серед підлітків дуже популярні групи смерті (наприклад, гра "Синій Кит"), які руйнують сім'ї та вбивають підлітків, які у свою чергу думають, що у всіх однокласників, наприклад, є Iphone7, а в нього телефон, який здається йому занадто старий. Бувають випадки, що підлітки хочуть вбити себе тільки тому, що вважають, що в колі друзів він наче для них "Нуль без палички", або ж через той же телефон (батьки купили йому новий, дорогий і багатофункціональний телефон, а його друзі кажуть, що в нього, м'яко кажучи, жахливий телефон). Підліток, господар цього телефону (він повірив словам друзів) або вже одразу намагається закінчити своє життя з думками "Навіщо мені жити тут, якщо батьки купують мені жахливе майно...", чи розказує батькам, що вони йому збрехали й купили поганий телефон, через що, звісно, свариться з батьками, а що далі, залежить лише від поведінки і характеру самого підлітка. Але у багатьох випадках сварки з батьками у кінці закінчуються смертю. Цим вчинком вони не роблять собі краще. Бог дав нам одне лише життя, і він сам повинен вирішити, коли людині час потрапляти в Рай. Але закінчуючи життя самогубством, ти потрапляєш в Пекло, і будеш горіти у ньому вічно. Саме тому треба цінувати своє життя. Поки ти не потрапив в Рай чи Пекло - живи. Живи у реальному світі з яскравими кольорами, веселим настроєм і цінуй кожну свою хвилину. І не витрачай свій дорогоцінний час на непотрібні справи, адже потім буде пізно. Всі випробовування, що трапляються з тобою (бідність або якесь інше горе) зроблені лише для того, щоб навчити тебе жити у цьому світі. Як каже народна мудрість: "Життя прожити - не поле перейти", саме тому терпи усі важкі випробовування у твоєму житті і ніколи, чуєш, НІКОЛИ, ні за яких обставин не накладай на себе руки, а живи повноцінним життям, повним добра, радості і любові.

Бабічев Дмитро, учень 6-А класу
 


Для кожного із нас життя - це найбільша цінність. Немає нічого для людини важливішого, ніж власне життя або життя близьких. Переглядаючи програми передач, можна побачити, що люди готові на різноманітні дії, вчинки, щоб зберегти своє життя і життя своїх рідних. Але замислюємося про це тільки тоді, коли у нас все добре.

Варто тільки комусь занедужати, як він починає замислюватися про те, як же вилікуватися і продовжити своє життя. У такі моменти люди усвідомлюють, що хвороба може вбивати їх, і тому різко змінюють погляди на своє життя. Ті, хто мав шкідливі звички, від них відмовляється. А ті, хто раніше не замислювалися про своє здоров'я, думають про нього постійно. Важливо не забувати, що здоров'я - найцінніше. Тому кожному, хто цінує своє життя і хоче прожити якомога довше, повинна з юних років стежити за своїм здоров'ям. Потрібно відмовитися від шкідливих звичок, наприклад, від вживання наркотичних речовин, алкогольних напоїв, куріння сигарет та регулярно займатися різними видами спорту. На мою думку, якщо людина не дотримується цих правил, в старості їй буде дуже складно. Більше того, така людина ризикує померти молодою. Нам, дітям, також слід більше задумуватися про небезпечні ігри, розваги, які можуть нам нашкодити, або причинити смерть. Коли я прочитала оповідання "Федько халамидник", я зрозуміла, що розваги можуть бути небезпечними для життя. Федько довів Толі, що сміливий, і не боягуз, перейшовши через лідохід. Але рятуючи свого товариша, він потрапив у крижану воду, замерз та захворів і помер. Небезпечні ігри призвели до втрати людського життя. Коли я проходжу вулицею, то бачу, що дехто із дітей та дорослих не дотримуються правил дорожнього руху, хлопці бавляться на дорогах, що призводить до трагедії. Під час читання "Поліанни", я зрозуміла, що ми повинні піклуватися про своє психічне здоров'я, більше радіти і спілкуватися з приємними для себе людьми, вчитися грати "у радість", допомагати рідним і близьким, радіти прожитому дню. Дуже важливо створювати самому собі гарний настрій, намагатися бути завжди на позитиві, як маленька сирота Поліанна.

Життя людини - безумовний скарб, який треба берегти. Народне прислів'я говорить: «Життя прожити - не поле перейти».

Кошель Анна, учениця 6-Б класу


Людське життя безцінне. Для кожного воно унікальне, неповторне, і, на жаль, скінченне. Це – неоціненний дар, який людина отримує від народження. Проте, як вона зуміє розпорядитися цим подарунком – залежить вже лише від неї.

Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від цього можуть залишитися тільки спогади, які є малою розрадою у старості. Саме тому, що наш життєвий шлях вже сам по собі має величезну цінність, не варто розтрачувати його на щось неважливе, в тому числі й на самі лише втіхи. Ми завжди повинні дорожити своїм життям, берегти його і використовувати кожен день найбільш продуктивно.

Час минає, секунда за секундою ми дорослішаємо і не замислюємося над тим, яке життя коротке. Людина не думає, що для неї гроші – це лише спосіб нормального існування, а зовсім не його сенс. Дріб`язкові сварки і щоденне сидіння перед телевізором чи комп`ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, відведеного нам на Землі. Старі люди краще розуміють всі барви життя, оскільки вони усвідомлюють, що своє життя прожили.

Так важливо цінувати кожну мить! Насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, ласкавими обіймами рідних. Кожна хвилина, кожна секунда неповторна, і ми маємо завжди це памятати. Цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш і не проживеш заново. Тож, цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!

Кочерга Вікторія, учениця 6-А класу


Кажуть, що людина тільки тоді зрозуміє справжню ціну чомусь, коли втратить це. Мабуть, правда. Як часто люди, заклопотані щоденними справами, у гонитві за статками та визнанням не помічають справжнього багатства. Здоров’я, друзі, зрештою, життя здаються нам речами невід’ємними та незмінними.

Водночас легка застуда змушує нас піклуватися про свій стан здоров’я, сварка або розлука з другом показує, наскільки він незамінний у вашому житті, і як важко буває зберегти дружні стосунки. Зрештою, кожен із нас свого часу розуміє й цінність життя загалом. Кожна людина приходить до цього у свій спосіб. Для одного це усвідомлення наступає, коли він рятує чиєсь життя. Для іншого – коли рятується сам, опинившись на межі життя й смерті.

«Не руш! не руш! не ріж! не убивай!» – благає Мавка з драми «Лісова пісня» видатної української письменниці Лесі Українки. Ці слова на позначення боротьби за життя стали крилатими. У цьому вислові зосереджено стільки відтінків почуттів: і страх, і спротив, і жага до життя! В образі казкової істоти, мавки, що живе на межі світу людей, природи й духів, авторка показала нам, як жива істота може чіплятися за життя. Водночас боротьба мавки – це не просто битва за можливість дихати, ходити. Це передусім боротьба за гідне життя, сповнене любові, справедливості, чесності.

На мою думку, Мавка перестала боротися за життя, бо зрозуміла, що нема за що боротися у світі безчестя та зради. Із таким наповненням, замість любові та злагоди, будь-яке життя перестає бути повним, перетворюється на жалюгідне існування. Це розрізнення, між життям та існуванням, має усвідомити кожна людина, щоб гідно прожити своє життя, цінність якого рано чи пізно розуміють усі.

Губа Катерина, учениця 6-Б класу


Людське життя безцінне. Для кожного воно унікальне, неповторне, і, на жаль, скінченне. Це неоцінний дар, який людина отримує від народження. Проте, як вона зуміє розпорядитися цим подарунком - залежить вже лише від неї.

Мені б дуже хотілося звернутися до друзів або знайомих, які потрапили в складну життєву ситуацію, так легко не нехтувати своїм життям. Всі питання в житті можлина вирішити за допомогою батьків, рідних або знайомих, лише втрачене життя повернути неможливо. Цінування власного життя - це і є головний скарб людини.

Цінуйте життя! Цінуйте кожну мить, кожну хвилину! Навіть невдачі та поразки мають свої переваги: вони роблять нас сильнішими, загартовують нас, надихають нас ставати все кращими!

Обора Єлизавета, учениця 5-Б класу


На мою думку, життя людини – це щось священне, тому що я не можу уявити, що людину створила природа. Життя людині дається лише раз. Звісно, природа – це основа нашого життя. Без неї ми не зможемо прожити і хвилинки, але той факт, що людина з’явилася на планеті внаслідок еволюції мавп, мене не переконує.

Я вважаю, що життя людині дається якимись вищими силами, які непізнані та недосяжні. Людина проживає своє життя так, як вважає за потрібне. У кожного свої правила та канони, але не всі вміють по-справжньому цінувати цей дар.

Багато хто хоче спробувати все дозволене і недозволене, але, я думаю, що це не правильно. Якщо природа дала нам життя, то ми повинні оберігати його як зіницю ока. Бездумна поведінка, розв’язний спосіб життя, невиправдані вчинки можуть добряче похитнути життєву стабільність та рівновагу. В один момент все життя можне зійти на нівець, а від людини так нічого і не залишиться.

Треба прожити своє життя так, щоб люди змогли згадати про тебе щось благородне, мужнє та хороше. Щось таке, що гріло б душу в спогадах. Життєві досягнення людини – це все, що може залишитись на благо інших. Наукові відкриття, народження сина чи доньки, збереження миру, або благодійна діяльність – це варіанти, на мою думку, правильного напрямку життя. За благородні вчинки слід дякувати, адже, на превеликий жаль, багато хто забуває робити прості добрі справи. Не слід забувати про те, що життя людині дається лише один раз. Ми не маємо права ним знехтувати. Ми повинні доказати всьому людству, що ми живемо на цій планеті не даремно. Ми – люди, а в наших руках наше світле майбутнє!

Рубльов Тимур, учень 6-Б класу


Життя - це безцінний дар, який людина одержує при народженні. Проте як вона зможе розпорядитися цим даром - залежить від неї самої. Людина тільки тоді зрозуміє справжню ціну чомусь, коли втратить це. Iнодi легка застуда змушує нас піклуватися про свій стан здоров’я, сварка або сутичка з другом показує, наскільки він незамінний у вашому житті, і як важко зберегти дружні стосунки. Кожна людина приходить до цього у свій спосіб. Для одного це усвідомлення наступає, коли він рятує чуже життя. Для іншого – коли рятується сам, опинившись на межі життя й смерті. На мою думку, коли людина перестала боротися за своє життя, бо зрозуміла, що нема за що боротися у світі зради. Треба допомагати цiй людинi, бо з кожною людиною може статися таке ж саме. За життя, кожна людина має усвідомити, що треба зробити, щоб гідно прожити своє життя. Вміння радіти життю, здібність любити, помічати красиве і тішитись маленьким дрібничкам – це те, що ми отримали від батьків при народженні, це те, що потрібно розвивати, якщо цього нема, або десь загубилось чи втратилось. Важливо захотіти і дозволити собі бути і радіти, спостерігаючи за життям! Якщо життя прожито марно або зроблено лише невелику частку того доброго, що могла й зобов’язана була зробити людина, то цінність життя набагато менше, ніж вона могла би бути. Живіть кожен день, як останній. Залишайтесь оптимістами. Пам’ятайте, що ваші думки творять майбутнє. Будда сказав: «Всі ми – результат наших думок», тому ніколи не скаржтеся на життя, будьте щасливими при будь-яких обставинах. Ніколи не втрачайте надію. Вірте в себе та вірте в краще. Не витрачайте час на речі, які не приносять вам задоволення. Не витрачайте час на людей, які вам не приємні. Не намагайтеся переробити їх, вам все одно це ніколи не вдасться. Цінуйте кожну мить, проведену з вашими близькими. Пам’ятайте, що вони не вічні.

Москаленко Валерія, учениця 6-А класу


Людське життя безцінне. Для кожного воно унікальне, неповторне, і, на жаль, скінченне. Це – неоціненний дар, який людина отримує від народження. Проте, як вона зуміє розпорядитися цим подарунком – залежить вже лише від неї. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень і насолод. Але від цього можуть залишитися тільки спогади, які є малою розрадою у старості. Саме тому, що наш життєвий шлях вже сам по собі має величезну цінність, не варто розтрачувати його на щось неважливе, в тому числі й на самі лише втіхи. Ми завжди повинні дорожити своїм життям, берегти його і використовувати кожен день найбільш продуктивно. Час минає, секунда за секундою ми дорослішаємо і не замислюємося над тим, яке життя коротке. Людина не думає, що для неї гроші – це лише спосіб нормального існування, а зовсім не його сенс. Дріб`язкові сварки і щоденне сидіння перед телевізором чи комп`ютером – це марнування і не цінування власного дорогоцінного часу, відведеного нам на Землі. Старі люди краще розуміють всі  барви життя, оскільки вони усвідомлюють, що своє життя прожили. Так важливо цінувати кожну мить! Насолоджуватися прохолодним раннім вітерцем, дружніми розмовами зі знайомими, цікавими книгами, ласкавими обіймами рідних. Кожна хвилина, кожна секунда неповторна, і ми маємо завжди це пам’ятати. Цей день більше ніколи не повернеться, його не зміниш і не проживеш заново. Тож, цінуймо кожну хвилину свого життя, аби потім не шкодувати про марно прожиті роки!

Тисовський Іван, учень 6-А класу

Вчитель української мови та літератури  Суйкова Ірина Василівна

Источник: http://irasujkova.esy.es/poradu_uchnyam.php?id=27
© Блог вчителя української мови та літератури Суйкової Ірини Василівни

Категория: Виховна робота | Добавил: lidacheb1986 (13.04.2017)
Просмотров: 149 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]